Музичний керівник

Як навчити музики найменших

(за методикою  "Виховання талантів" Сініті Судзукі)

"Виховання талантів" - методика і філософія

     Сініті Судзукі був першим, хто припустив, що діти 3- 4 років можуть вільно володіти музичним інструментом. Не пілікати, а грати на ньому. Він вірив, що кожна дити­на здатна до навчання, музика - не таїнство, а музичні таланти є в багатьох. І головне: як будь-які здібності, їх можна розвинути. За умови правильного підходу кожна дитина може навчитися розуміти музику і виконувати музичні твори. Ця ідея зародилася у нього далекого 1931 року і лягла в основу створеної ним методики музичної освіти дітей - "Виховання талантів". За цією методикою музичну освіту варто починати з раннього віку. Адже в цей період відбувається засвоєння рідної мови, а отже, слух, голос і мозок малюка налаштовані на те, щоб вби­рати і копіювати. Тому в основу свого методу Судзукі ставить асоціювання з процесом дитячого сприйнят­тя материнської мови. Маленькі діти мають здатність розрізняти й відтворювати найтонші нюанси усного мов­лення. Судзукі довів, що малюк точно так само може впізнавати і розрізняти музичні звуки. Для цього необ­хідне постійне слухання, як і під час навчання материнсь­кої мови. Тому з самого народження дитині варто про­понувати слухати певні мелодії, використовуючи їх як тло для дитячої життєдіяльності. Досить з дитинства ото­чити малюка гарною музикою, так само, як він "оточе­ний" звуками рідної мови, і перший камінчик у його му­зичній освіті буде закладений.                                                                                                                              

    "Виховання талантів" - це не тільки методика викла­дання гри на музичному інструменті, а й ціла філософія, що включає в себе погляди на виховання і розвиток дитини.

     Професор Судзукі був духовною і високоморальною людиною і на виховання цих якостей у дітей звертав особ­ливу увагу. Одного разу мама малюка, якого він вчив гра­ти на скрипці, запитала: "Чи зможе мій хлопчик стати хоч кимось?". Судзукі відповів, що, навчаючись грати на скрипці, малюк стане не кимось, а гідною і доброю людиною. Не варто вимагати від дитини, щоб вона стала професійним музикантом і заробляла музикою великі гроші. Людина з добрим і чистим серцем завжди знайде своє щастя. Єдина турбота батьків - виховати дитину чес­ною людиною, щоб в неї були чисті помисли і благород­не серце. Тому у своїй педагогічній діяльності Сініті Суд­зукі керувався кредом: "Спочатку - характер, а потім - здібності". Він мріяв, перш за все, зростити добрих громадян своєї країни з найвищими моральними якостями.

Практичні рекомендації щодо використання елементів методики "Виховання талантів":

• Дитині варто давати слухати якомога більше гарної і різноманітної музики. Музика може звучати неголосно як фон у повсякденному житті: під час занять, ігор, підго­товки до обіду або сну вдома і в дитячому садку. Обирати музику слід відповідно до того, який настрій потрібно створити. Так, для спокійних занять добре підійдуть "Пори року" Вівальді, симфонії Гайдна і Моцарта, для підняття духу можна використати "Слов'янські танці" Дворжака. Ку­пуючи диски з класичною музикою, радимо для початку віддавати перевагу збіркам типу "Вибрані твори відомих композиторів" замість "Повне зібрання...", оскільки вони зазвичай містять найбільш відомі та улюблені твори.
• Доцільно давати малюку прослуховувати кілька разів на день твори, які він розучує (або буде розучувати в майбутньому). Для наймолодших дітей можна записа­ти прості народні мелодії на касету або диск.

     Слід якомога ширше й активніше залучати батьків дитини до занять, допомагати їм розібратися в матеріа­лі, який вона вивчає. Якщо батьки зовсім далекі від му­зики, доцільно дати їм кілька уроків гри на інструменті, який опановує дитина, порадити книги з музики, пові­домити про концерти, які відбуваються, заохочувати від­відувати їх разом з дітьми. Це допоможе батькам у за­няттях з малюком вдома.

• Малюка постійно треба зацікавлювати заняттями. Маленьким дітям важко концентруватися на тривалий час, тому щоденні заняття мають складатися не з одного уро­ку на півгодини чи годину, а з кількох міні-уроків по 3- 5 хвилин. Під час занять варто щиро заохочувати малю­ка, відзначаючи навіть найнезначніші успіхи.
• Під час заняття (з педагогом і вдома) основну увагу приділяють правильному положенню малюка за інстру­ментом і відтворенню гарного звука. На підготовчих етапах у школах Судзукі використовують несправжні інструменти (наприклад, дерев'яна скрипка без струн і справжній смичок). Ставиться касета і дитина робить вигляд, що грає. Аналогічно практикується гра на фор­тепіано із закритою кришкою (при імітації виконання тво­ру можна наспівувати його або вмикати запис).
• Починаючи з перших музичних фраз, вже слід роз­вивати експресію і темперамент виконавця. Найбільш ефективними методами при цьому є показ та ілюстру­вання з поясненням.
• Особливу увагу слід приділяти розвитку чуття рит­му. Педагоги мають пам'ятати про необхідність підтрим­ки оптимального темпу шляхом уникнення надто швид­кої чи надто повільної гри.
• Добре проводити на заняттях колективне музику­вання. Спільне музикування за Судзукі має різні форми: спів і акомпанемент (хтось грає, а хтось співає); гра в чотири руки на фортепіано; гра н^ фортепіано і скрипці (флейті); дві, три або навіть десять скрипок разом. Спіль­не музикування (особливо з маленькими дітьми) може бути і на дитячих інструментах (ксилофон і барабан), бубон і спів і т.д.
• Важливу роль варто відводити і домашній підготов­ці. Необхідно пояснювати суть домашнього завдання мамам, по можливості, демонструвати його на практиці.

     Наскільки успішним виконавцем стане дитина більшою мірою залежить від того, наскільки серйозно і творчо підійде педагог до процесу навчання саме цієї дитини, враховуючи її індивідуальність, здібності, нахили, інтере­си, рівень умінь і навичок. Але за будь-яких умов така робота дасть кожному малюкові величезний поштовх для розвитку як музичних, так і всіх інших видів здібностей.